Кодеин напиток Lean (лин) купить Сусуман

Але, як пиляєте, братухи? Зізнаюся, я наркоман комик, а саме - закодінований на кодеїні. І, шоб не кутити, ділюся з вами моєю смішною і неймовірною історією, як я купила закладки і підробляла собі життя скучним продавчиком.

Усе почалося тоді, коли я ушкварився на роботі і вирішив знайти шлях пожвавити себе. Я почав російською рулетку - лазив по недостовірним сайтам і шукав, звідки взяти закиди. Повірте, це був неймовірний задротство. Клік за кліком, посилання за посиланням, аж нарешті мені пощастило. Я знайшов легендарну пещеру зі схованками - онлайн магазин, де можна було купити все, що душа побажає.

Ця пещера була як справжній кладовище наркотиків - метамфетамін, героїн, марихуана, та навіть ганджубас. Там були всі закладки, які тільки можна собі уявити. Я не можу вам описати, як моє серце переповнялося радістю, коли я побачив цей пекельний асортимент.

Але мої гроші були обмежені, і я не міг собі дозволити все це багатство. Тому я вирішив підробити трохи грошей, шоб купувати закладки без обмежень. І от знайшовся клієнт, який пропонував мені роботу продавця в скучному магазині, де продавалися звичайні речі - взуття, одяг, кухонні прилади.

Звичайно, для мене це був закид. Продавцем бути, коли такі круті закладки вже були у моїх руках? Але, враховуючи мою ситуацію, я зрозумів, що згода на цю закидуху може врятувати мене від бездомності.

Так ось, я став продавцем. Ношу на собі скучний мундир, обслуговую покупців, але завжди з собою тримаю свою секретну колекцію закладок. Ніхто ніколи не підозрює, що той звичайний продавець взуття - справжній ушиблений, який кутить наркотиками.

Моя робота принесла мені непогані гроші. Я продавав взуття та одяг, а потім навіть підбивав своїх покупців на замовлення справжніх закладок. Для них це було як велике відкриття - звичайний продавець, виявляється, знає де придбати такі речі! Багато з них стали моїми постійними клієнтами, а хтось навіть почав пропонувати мені роботу на своїх злочинних діяннях.

Одного разу мені надійшло замовлення на жовту закладку. Це був новий товар в моєму асортименті - ефедрон, жидкий порошок, який можна вдихати. Зрадів як дитина! Але я не знав, як правильно його приготувати, тож звернувся до своїх постійних клієнтів за допомогою.

-"Братан, мама тебе виписала?" - звучить з телефону.

-"Ні, я просто маю нову закладку - жовтий жидкий порошок. Але я не знаю, як правильно його закинути."

-"Ай-ай-ай, братуха, ти нічого не знаєш! Так ніззя! Треба розведення робити з водою, а потім вдихувати. Якщо не правильно закинеш, то можеш зайнятися."

Отже, я дізнався як правильно закинути жовтий порошок. Тепер я мав нову закладку в своїй колекції - ефедрон. І навіть на роботі, коли мені було нудно, я міг вдихати цей жовтий порошок і відчувати себе крутим наркоманом комиком.

Так я закодінився на кодеїні та кутив ефедроном, працюючи скучним продавцем. Це були найкращі часи моєго життя - закиди у секретній колекції та нескінченні можливості крутити всіх навколо. Але, в кінці кінців, сталася неприємність, яка змусила мене зупинитися і задуматися.

Різниця між жизнеутверждаючими настійками у пляшках і життям на наркотиках згубна. Вживати наркотики - це зашквар, якому слід уникати. Тому я прийняв важке рішення - покинути свою скучну роботу та закинути закладки, що стали моїм залежностями. Це була вазка й тривожна дорога, але я вирішив стати нормальним коміком, який розважатиме людей не наркотиками, а своєю справжньою талантливістю.

Пам'ятайте, ребята - наркотики це не жарт. Якщо ви потрапили в цей закид, знайдіть сили вийти з нього. Здоров'я та ріжниця в житті - важливіше за все. Будьте розумними та живіть по-справжньому!

Эх, наркомания, это не шутки, моя дорогая. Когда ты вмазываешься в эту бензолку кодеин, твоя жизнь превращается в настоящий ад. Но что поделаешь, когда душа требует закладок, а ты готов на все ради маленькой порции анаши? Вот так я и оказался в этой жестокой игре.

Мояшкина, да лучшая подруга, и я решили разнообразить наше существование и написать диплом. Тяжело нам без этого знака различия, особенно когда окружающие бодяжат нас словами "бездельники", "потерянные души" и "заблудшие студенты". Нам было нужно доказать всем, что мы не просто импостеры в этом мире, а серьезные и уважаемые люди.

Но чтобы сидеть и работать над дипломом, нам нужна была закладка. Мы понимали, что обойтись без закладчика не получится, и мы отправились на поиски нашего надежного курьера. Долго искали, обходили все подворотни и тусовки, пока не нашли того, кто смог бы удовлетворить наши нужды.

Очередной вечер и мы с Мояшкиной сидим в нашем уютном подвале, вдыхая запах гниющих стен и ощущая тяжелое присутствие нашей заветной закладки. Стол перед нами был уставлен всевозможными препаратами, а над нами висел плакат "Кодеин - выбор настоящих пионеров!"

"Блин, Мояшка, как же мне не хватает этих ощущений. Я как на игле, бред полный! Но ведь диплом, о нем мы не забыли, да?" - я промямлил, чувствуя кружение в голове.

"Да, конечно, диплом! Это наша цель, наша мечта. Без него мы никто!" - Мояшкина откинулась на спинку старого дивана и уставилась в потолок.

И так, каждый день мы писали наш диплом, подкрепляя себя закладками. Были дни, когда нам нужно было осилить несколько страниц, и только благодаря кодеину мы смогли преодолеть этот путь.

"Мояшка, братан, я понимаю, что мы сейчас вмазываемся, но давай жить по-настоящему! Давай сделаем наш диплом крутым и оригинальным!" - я воскликнул, вскочив с дивана и побежав к столу с нашими записями.

"Да, братан, ты прав! Давай запилим тут таблицу с описанием всех наших великих идей!" - Мояшкина быстро вытащила из сумки блокнот и ручку.

"Мояшка, это просто огонь! Наш диплом будет легендарным, будто мы покорили самые высокие вершины Манаслу!" - я не мог скрыть своего восторга.

"Точно, братан! Мы не просто вмазываемся, мы создаем нечто великое!" - Мояшкина помахала блокнотом и прикурила сигарету.

Наш диплом был настоящим произведением искусства. Мы вложили в него всю свою душу и страсть, дабы доказать, что наркомания - это не только разрушение, но и источник вдохновения. Мы хотели показать людям, что есть другая сторона этой медали, сторона, которую многие не видят или не хотят видеть.

И вот, спустя много дней и ночей работы, наш диплом был написан. Мы с Мояшкиной смотрели на него с гордостью и ощущали, какими-то образами, что мы смогли преодолеть все преграды на своем пути.

"Ты знаешь, Мояшка, теперь я вижу, что наркомания - это не только тяжелое заболевание, это наше творчество, наша энергия. Мы можем использовать ее, чтобы изменить мир!" - я взял Мояшку за руку и мы смотрели друг другу в глаза, полные надежды.

Но к сожалению, все не так просто. В конце концов, закладки начинают контролировать тебя, а не ты их. Бензолка кодеин становится твоим идеалом, а реальность начинает растворяться в дыму твоей заветной анаши. И вот я понял, что я больше не тот человек, кем хотел быть.

Мояшкина, моя лучшая подруга, оказалась не такой, как я думал. Она стала импостером в моей жизни, предательницей, которая не понимает, что такое настоящая дружба и настоящее общение.

Так и закончилась наша история. Я сжег наш диплом вместе с нашими мечтами, и отправился в путь один.